Read the book: «Переказ твору Віктора Близнеця «Звук Павутинки»»

Срібний чоловічок

– Дзинь…

– Дзінь…

– Бумс!

Я лежу, сповитий темнотою, і слухаю, як він бавиться. Він давно живе в нашій хаті. А рано-вранці приходить до мене в гості. Він тоненький, як стеблинка, і світиться синім вогнем. А бистрий який – не вслідкуєш. Крильця у нього легкі й прозорі.

Місячне кружало ледь погойдується. Ляскаю по кружалу – хлюпнула вода з тазика. І я пригадав.

Після дощу затекла у нас хата. Додолу закапали руді, перемішані з глиною сльози. Це була дивовижа. Даремно мати злякалась: у хаті залунала музика.