Вихід XII
Ті ж і Степан.
Степан (до Секлити).Поздоровляю вас із святими вашими іменинами! Дай боже всякого щастя, і благополучія, і многая літа! (Цілує руку).
Секлита. Спасибі, що не забув!
Степан. Де вже нам забувать!
Секлита. І-і, тепер такий світ настав! (Одійшла).
Степан (поклонився всім і тихо до Галі)Здрастуйте, Ганно Івановно!
Галя. Здрастуйте! (Подає руку).
Степан (зиркнувши на Голохвостого),Чого цей ланець тут?
Галя. То, Степане, горе моє!
Степан. Як? Що таке?
Галя. Та, либонь, свата мене, а мені хоч у воду!
Степан. А мати що?
Галя. То ж моє нещастя, що мати за його: багатий…
Степан. Який він багатий? Шарлатан! Його оце Йоська-жид мав у тюрму посадити.
Галя (радимо).О, невже? А він тут ману пуска.
Степан. Та я зараз так його огрію, що очманілим вискочить!
Галя. Бога ради: не чіпайте тут! Не знаєте матері? Вона так і не повірить, ще вас вижене з хати!
Вихід XII
Ті ж і Меронія.
Меронія (вся в чорнім, зап'ята в хустку по-чернечому).Поздоровляю вас з іменинами, з янголом. (Глянувши кругом).Ой як у вас весело! Ой спокуса моя! (Щось шепче).
Голохвостий (до Марти).А ето хто? Черниця?
Марта. Та то вона зверху тільки!
Голохвостий. Значить, бонджур, калісон, мерсі!
Устя. А це по-якому?
Секлита (встає).Сідайте ж, сідайте! Дорогим гостем будете!
Меронія. Ой боюсь гріха!
Голохвостий. Гріх у міх, спасеніє в торбу!
Меронія. Ой тут ще скуситель! Пригрішеніє моє!
Секлита (підносить чарку).Випийте, кумцю, гріха збудетесь.
Меронія (бере чарку).Ой лишенько! Ой гріх мій! Що ж то буде, як довідаються печерські про це гріховне зборище?
Секлита. Хто там довідається? Свої! Пийте ж, не шепотіть так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другі руки!
Устя. Та пий у мою голову.
Меронія. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! (П'є),
Голохвостий (схоплюється).
Ой черничко ж моя,
Шепотушко моя,
Дай з тобою покручуся,
Коли ласка твоя!
(Обніма і крутить її).
Меронія. Ой, ой! Отиді, сатано!
Головохвостий цілує її.
Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи).
Міщанки. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!
Другі. Як вогонь! А гарний!
Марта (до Секлити).Та скажіть-бо, хто це?
Секлита (одводить Марту і таємно).Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.
Марта. Гарний, гарний!
Секлита. І багатий… Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. (Цілується і одходить до гостей).
Марта (кличе Устю набік).Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони боже! Такий приказ! (Одходить між гурт).
Устя. Побий мене святий хрест, як скажу!
Меронія (наближається).Про що це вона вам шептала?
Устя (тихо).Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?
Меронія. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму… Заціп мені язик, святий Мовчало!
Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.
Степан (почувши, про що шепочуть).Ніт, так і тут! Видержать більше несила… Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (Вголос до Секлити).Прощайте, Секлито Пилиповно!
Секлита. Чого се ти? Куди?
Степан. Та там робота єсть…
Секлита. Та посидь ще: закуси, випий!
Степан. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!
Секлита. Як знаєш… (Одійшла).
Степан (до себе).Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (Хутко виходить).
Вихід XIV
Ті ж без Степана.
Секлита. Що се ми сидимо, пхаємось коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!
Деякі. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стуль-ці не всидять!
Секлита. Пидоре! Давай килима! Простилай долі столи ті одсовуй к бісу!
Пидора стеле килима, Марта бере стільця і ставить посередині.
Устя. Ви, свята імениннице, сідайте посередині на стільчику, а ми сядемо й долі кругом вас.
Сідають; Секлита на стільчику.
Всі. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.
Голохвостий. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?
Марта. Е, такому місяцю не на небі місце.
Голохвостий. Чому? Преподобниці не приймуть?
Устя. Преподобниці, може, й приймуть, а що святі, то виженуть!
Голохвостий. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!
Секлита. Сідай, сідай! Тепер уже можна! Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: це жених і молода; Голохвостий посватав.
Галя. Мамо! Не робіть цього… слухайте, що я вам скажу…
Секлита. Після! Мовчи тепер та дині.
Голохвостий (набік),Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об'являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!
Міщанки (до Голохвостого).Бачите, а ви мовчите…
Голохвостий (замішавшись).Та то ще тольки так, між нами… розговор був… Когда ще судить бог сватов прислати…
Секлита. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап'ємо! Правда, гарна парочка?
Голохвостий (набік).Оце взяла в лещата!
Усі. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!
Всі (співають).
Де ж був селезень, де ж була вуточка?
Селезень на ставку, а вуточка на млинку!
А тепер вони в, однім болоті,
П'ють воду, їдять ряску по своїй охоті.
Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?
Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!
А тепер вони у одній світлиці,
Їдять з медом пухкі книші й паляниці,
П'ють вино й варенуху, обоє раденькі!
Секлита. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!
Всі (співають).
І лід тріщить, і комар пищить,
А то кум до куми порося тащить.
І кумочко, і голубочко!
Звари мені порося, щоб і юшка була.
І юшечка, і петрушечка!
Кума моя, люба моя, моя душечка!
Секлита. Ой не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втира сльози).Так ви розжалобили, так розтривожили! Ой бідна я, сирота; цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату не плюнув через отого чорногуза Проню!
Голохвостий (схоплюється, мов опечений).Хіба вам Сірки рідня?
Секлита. Сестра рідна… А та носата – небога!
Голохвостий (набік).От влопався!
Секлита. Якже, багатирі, запаніли! На бідний рід їм начхать тепер! А все через оту дурноголову!
Голохвостий (набік).Ну, пропав тепер, навіки пропав!
Секлита (плаче).А мене не має не тільки за тітку, а навіть за наймичку, та ще кричить, що од мене гнилицями тхньоть, горілкою смердить! Така у мене небога! (Хлипа).
Голохвостий. Що його в світі божому робить? Просто вже й ума не приложу.
Марта. Та я б їй, отій вашій Проні!..
Секлита. А ти ж думаєш як? Секлита Лимариха їй подарувала? Ого! Не на таку напала! (Береться в боки).Та я отой носатий пенціон так одманіжила, так вишустрила на всі боки, що аж баньки повитріщали! Плюнула межи очі та й зацурала: ні я, ні Галя й ногою до смерті не будемо!
Голохвостий (набік).Слава богу, вони, значить, в сварці! Мов світ мені піднявся, аж од серця одлягло!
Марта. Авжеж, чиста сова!
Устя. Чапля!
Голохвостий (підходить).Жаба кислоока!
Секлита. А ти її знаєш?
Голохвостий. Та видів раз отого штурпака!
Секлита. Вже іменно! Нехай її курка брикне!
Устя. Хай її лунь вхопить.
Марта. Хай її п'ятниця свята покара!
Голохвостий. Холера на її голову!
Секлита. Анахтема, анахтема, анахтема!
Всі (хором).Анахтема, анахтема, анахтема!
Секлита. Пху на неї, та й годі!
Всі. Пху, пху, пху! На неї, сатану!
Марта. Годі, цур їй, пек!
Устя. Будемо веселі як перше!
Секлита. Ну, лихом об землю! Гуляймо цілу ніч!
Меронія. А мені на Печерськ!
Секлита. К бісу! Гуляймо, поки ноги держуть, а то й поснемо отут! Завтра неділя. Нікого не пущу!
Чути оддалеку катеринку.
Голохвостий. От якраз до ладу: явилась на виручку! Треба тут їх так замакітрити, щоб на завтра й ноги одкидали! Закликати катеринщика ще! (Вибіга).
Марта. Е, тітко, в роду не без потвори! Є і в мене родичка… та… не хочеться тільки розказувати.
Всі. Та кажи, кажи! Чого жалувати таких псяюх!
Марта. Так стіни слухають!
Дехто. Та ми кочергами повигоним стіни ті з хати!
Устя. Знаю я, про кого мова мовиться…
Марта. На злодієві шапка горить! Знає, про чиє кодло іде річ!
Устя (схоплюється).Про наше кодло! Ну що ж, кажи!
Марта. Не чіпляйся, Усте, бо скажу, так і крикну на всю хату!
Устя. Кричи, кричи, шелихвістко!
Марта. Не злякалась, псяюхо, не злякалась! Твій рід стоїть отут мені у печінках! Як уступила твоя сестра, Степанида, до брата в хату, то неначе братові й мені на шию наступила. Ви всі такі!
Катеринка входить.
Устя (сікаючись).То й ми всі такі? То й я така?!
Марта. То й ти така й твоя мати була така!
Устя (з кулаком).Яка ж була моя мати?
Секлита. Та годі вам!
Другі міщанки. Уже завелись!
Катеринка заграла польку, і всі зразу втихомирились.
Вихід XV
Ті ж і катеринщик.
Всі. Хто це музику найняв?
Голохвостий. Ето я; це я найняв, щоб Секлиті Пилиповні веселіщі були іменини! Как маєте лаятись, давайте лучче гулять!
Всі (схоплюються).Давайте, давайте краще танцювати! От весело!
Секлита. Авжеж, танцювати! Розступіться, куми мої милі: Секлита Лимариха ґуля!
Всі розступаються, Секлита посередині.
Секлита (розставивши руки).Куми мої, голубки мої, Секлита Лимариха ґуля! (Почина танцювати).
Голохвостий (скида жилетку).Ех, мамзель, бонджур! Валяй метелиці! (Почина садити проти Секлити гопака).
Усі.
Ой на дворі метелиця,
Чому старий не жениться?
Меронія. Ой гріх, ой скушеніє! (Становиться і сама в коло).
Завіса спада
Дія четверта
Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.
Вихід І
Xимка сама.
Xимка (прибира хату).Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють! Ще й не видано, й не чутно, щоб таке було хапане весілля: шити, мити, білити – завтра Великдень! Щось не певне… А тут через них і ніг під собою не чуєш: увесь двір підмела, ще й піском підсипай та травою труси, бо, бач, велика пані поїде вінчатись! Багато таких панів, та на греблю нікому! Он ще підлоги вигадала оливою мастити, та ще кадить заставить. А остобісіла вже вона мені, хоч би вже швидче йшла до дідька в болото!
Вихід ІI
Химка й Сірко.
Прокіп Свиридович. Піймай, Химко, собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не полатала литок.
Xимка. Хіба я собака? Хіба в мене собачі ноги, щоб я ще вам за псами ганяла?
Прокіп Свиридович. Та й я не підбіжу. Ти молодша, у тебе й ноги прудчіші.
Химка. Підтоптала вже за вашими примхами, що хоч на плечі бери!
Прокіп Свиридович. Та ну-бо, Химочко, піймай, будь ласка! Візьми шматок хліба, примани Рябка та й насядь!
Химка. Спасибі вам! Сідайте вже краще ви на його, коли вам нічого не шкода.
Прокіп Свиридович. Та ходім і я поможу, тільки не лайся, та повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люде дивляться!
Химка. Щоб поналазило їх і в двір, і в хату та щоб пообкрадали ще!
Прокіп Свиридович. Ну, що ж робить! Один тому час, що й батько в плахті!
Химка. Ет! (Виходить).
Вихід III
Проня сама.
Проня (виходить у білій вінчальній сукні, у білих квітках, обвішана цяцьками).Аж не стямлюсь од радості, що таки, хвалити бога, діждалась свого свята! А який же гарний жених! Сиділа, сиділа, так зате ж висиділа! Образованний, модний, душка, чисто, як огірочок! Як я улюбльона, аж горить у мене все всередині, а серце тільки – тьох, тьох! Не знаю вже, чи й доживу до вечора… Як я пригорну його, як… Ой, ой, як здумаю… Когда б только скоріще! (Закрива очі рукою).Ото-то будуть усі заздрити! А я так під руку з ним та на них тільки: пхе, пхе, пхе! А шлейфом шелесь, шелесь, шелесь! На Хрещатику такою панією сяду; та все по-модньому, по-хранцюзькому… (Пішла по хаті і стала перед дзеркалом).Чи не вкоротив він мені шлейфа. Єй-богу, вкоротив, жидюга, вкрав! І казала ж мамі, щоб оддали на Хрещатику, так хіба ж з тією простотою зговориш! Ой лишенько, і це ж не по-модньому! Хто ж так високо талію робить? Ні плечей, ні грудей! А по моді усе должно бути на виставці! (Походжа павою).Пхе! Тут тільки тхне чимсь? Оливою од підлогів, пхе! Химко! Химко! Кади мені швидче по хатах, та більше, та поодчиняй вікна! Химко, Химко!
Голос Химки. Та чую, не позакладало…
Проня. Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (Виходить).
Вихід IV
Химка й Устя.
Химка (входить з смолкою).Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!
Устя (вбіга з кошиком).Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?
Химка. Та там десь колотяться…
Устя. Чого ж то? А Проня де?
Химка. А, і не питайтесь!
Устя. Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.
Химка. Тю на вас!
Устя. Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Голохвостий найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.
Химка. Брехня!
Устя. Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!
Вихід V
Ті ж і Марта.
Марта (засапавшись).Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю).Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки).Чи ви знаєте, що Секлита Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
Устя. А що, не казала? Брехня?
Химка. Та що це ви мелете? Про якого Голохво-стого?
Устя. Про Голохвостого – цилюрника, сина того, що за Канавою був!
Марта. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!
Химка. Так той же самий Голохвостий сьогодні вінчається з Пронею!
Устя і Марта (сплеснувши руками).Що ти? Невже?
Химка. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!
Устя. Матінко моя, оце штука!
Марта. Ну й бешкет!
Устя. Та чи ти часом не дуриш нас?
Химка (показує у вікно).Та он гляньте, як по двору походжа наша пава; пишається, мов верша в болоті!
Устя (глянувши).Ой ненько моя! Єй-богу, в білій сукні, ще й у квітках!
Марта (за нею).Справді, справді! І хвату почепила!
Устя. Так побіжім зараз до тітки Секлити сказати!
Марта. А побіжім! От буде халепа!
Устя. А буде! (Стикається лобом з Меронією).
Химка (сміючись).Ну, тепер уже піде баталія!