По тисячах цілунків опалив Один – прощальний. Віддалились кроки. А як страждання втишилось глибоке, Той берег з горами й латками нив, Що я відплив од нього, дивом див І щастя джерелом здававсь, допоки Його блакиттю потойбіч затоки
You have finished the free preview. Would you like to read more?