Font:Smaller АаLarger Aa
Ні поля, ні гаї
Ні поля, ні гаї,
Ні пташки щебетливі
Не приспали мої
Суми — болі вразливі.
Потьмаривсь мені світ
В моїй рідній країні,
Я списав заповіт
І… тепер на чужині.
Може, пишна блакить
І широкеє море
Зможуть болі втішить,
Вколисать моє горе?
1909
Ой під лісом, по тих луках…
Ой під лісом, по тих луках
Я блукаючи ішов;
Ніс я в серці люті муки,
Але щастя там знайшов.
Як лілея чиста й біла
І як рожа чепурна,
Мене дівчина зустріла
Й засоромилась вона.
Але сонце так сіяло,
Пісня з лісу так лилась,
Віти пишні так кивали
Нам кохано у той час,
Що з дівчиною тією
Розійтись ми не змогли
і хвилини щастя з нею
Вдвох тоді ми прожили.
І зелені й пишні віти,
І квітки зелені там
Не могли на нас глядіти
І не заздріти щоб нам.
А вже ті пташки манюнькі!..
Ох! тоді не легко щось
їм було, як поцілунки
Там лічити довелось!
І тепер пташкам співочим
Все пішли такії дні,
Що щодня їх заздрість точить.
Проклянуть нас двох вони!..
1885