Льоша хотів бути з Дашею в радості та в горі, у багатстві та в бідності, але не у хворобі… Коли близька подруга видала її таємницю, коли власні батьки відсахнулись від неї, як від прокаженої, – хто його засудить? А вони ж могли жити разом довго та щасливо чи померти в один день – загинути тоді, на зануреній у туман трасі. Того дня Даша, самовіддана медсестра, сама спливаючи кров’ю, вибралася з понівеченого в аварії «жигульонка», щоб надати допомогу тим, хто її потребував. Так вона заразилася. Даша не знає як, але вона повинна жити далі!
"Ось так завжди, - подумала Даша з гіркотою в душі. - Жінки мріють про щось неземне, про гарне і вічне, а чоловіки - прагматики, думають про матеріальне".
У кожного твору є свій читач, якому адресована ця книжка.
У коханні, як на війні, всі засоби годяться.
- Не забувайте нас, - попросила мати, - телефонуйте частіше. Телефони в руках носите і спитн з ними, а про нас згадуєте раз на тиждень.
...Я змалку маю сильну вдачу -
Співаю, як на серці сум.
За тим, що втрачено, не плачу
І не беру когось на глум...
Отзывы