Сонячні кларнети

О панно Інно, панно Інно!

Я сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? Давно. Цвіли луги...

О панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші. Я ридаю.

Сестра чи Ви? Любив...

***Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, –

Лиш Сонячні Кларнети.

У танці я, ритмічний рух,

В безсмертнім – всі планети.Я був – не Я. Лиш мрія, сон.

Навколо – дзвонні згуки,

І пітьми творчої хітон,

І благовісні руки.Прокинусь я – і я вже Ти:

Над мною, підо мною

Горять світи, біжать світи

Музичною рікою.І стежив я, і я веснів:

Акордились планети.

Навік я взнав, що Ти не Гнів, –

Лиш Сонячні Кларнети.

Арфами, арфами —

золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Думами, думами —

наче море кораблями, переповнилась блакить

Ніжнотонними:

Буде бій

Вогневий!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

Стану я, гляну я —

скрізь поточки як дзвіночки, жайворон

як золотий

З переливами:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Любая, милая,—

чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям

вкрай.

Там за нивами:

Ой одкрий

Колос вій!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

Любив? Давно. Цвіли луги..

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? -

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.Ви знаєте, як сплять старі гаї? -

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов'ї...

"Я твій" - десь чують дідугани.

А солов'ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!