Free

На далекій півночі

Text
iOSAndroidWindows Phone
Where should the link to the app be sent?
Do not close this window until you have entered the code on your mobile device
RetryLink sent

At the request of the copyright holder, this book is not available to be downloaded as a file.

However, you can read it in our mobile apps (even offline) and online on the LitRes website

Mark as finished
Font:Smaller АаLarger Aa

Не трохи води утекло, а дідусь не бачив просвітку, не ждав визволу… Смерть посувалась на очі, але живий дух перемагав ослабле тіло. Блиснула, отже, зіронька, — заточенець побачив милу країну, та не радувала вона його. Він ховався від людей; праця була його єдиною втіхою… тільки годі було працювати: очі зімкнулися навіки… Дехто і над труною вилаявся… хто сумував за світову понівечену силу…

Дідусеве місце не довго тривало зайвим і знову спустіло, бо відшукали ще дальш… тута, бач, близько… Сльози мої текли на землю, де вбачався слід колишніх конань, де витав дух великої мужності… душа відчувала якусь надзвичайну силу, а невідомий голос нашіптував слова втіхи та поклику.

Вітер бурував намети, жалібно квилив над будинком; в ушах стояв брязкіт заліз, а огонь поїдав думки змученої людини: сивенький дідусь стояв перед очима, манячи в якусь далечінь, до панства любові та братерства!..