Це була дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть.
Я - чекiст, але я i людина.
Моїх товаришів легко пізнати:
доктор Тагабат,
Андрюша,
третій - дегенерат (вірний вартовий на чатах).
Чорний трибунал у повному складі.
...а гроза росте, і мої мислі - до неможливости натягнутий дріт.
І знову я пізнаю себе нікчемною людиною й пізнаю: десь під серцем нудить. І не ридати, а плакати дрібненькими сльозами хотілось мені — так, як у дитинстві, на теплих грудях.І спалахнуло:— невже я веду її на розстріл?Що це: дійсність чи галюцинація?
Отзывы