Наші страхи і сумніви не дозволяють мріям увійти в наше життя. Тому вони й залишаються нездійсненними,що ми боїмося їх здійснення!
Головне – не перечити долі, помічати її знаки й дослухатися до того, що підказує серце. І тоді все буде чудово.
Ми відчули, що значить втратити рідну душу. Це – як відірвати від серця шматок і лишити, щоб кровоточило.
"Здавалося б, ну що такого? З'явилась у думках людина. Ат, ні. Змінилось геть усе: я відчуваю по-іншому, бачу по-іншому, чую інакше, повітря - й те інше: таке хвилююче, свіже, тремтливе. З тобою я відкрив для себе зовсім інший, особливий світ: світ, у якому є ТИ. І це чудовий світ, де я живу й дихаю лиш тобою."
"Люблю писати. Це - як дихати. Не напишу хоч рядок у день - і мені не стає повітря..."
Дощ у Львові - це, знаєте, не просто якесь звичайне атмосферне явище. Це - щось виняткове і неповторне.
Бути поряд з коханою людиною, розділяти з нею кожну мить свого життя, дарувати їй своє тепло, ніжність, підтримку і, що б не сталось, міцно тримати її руку - ось що дійсно має значення, ось що справді важливо.
Ось він, справжній смак життя – свіжий, хвилюючий, приправлений невідомістю і радісним передчуттям.
З першого погляду вона оселилася в його серці, і він зрозумів, що це навік.
Коли любиш, то наскрізь бачиш душу коханої людини, відчуваєш її кожною клітинкою свого тіла, кожною шпариною власної душі.