Перш ніж стати письменником, Алессандро Барікко був музикантом. Може, тому поетична мова «Шовку» нагадує пісню своїм неспішним плином, своїми повторами-приспівами. Слова цієї пісні – про коштовний шовк, про чоловіків, які заради справи свого життя вирушають за край світу, які творять красу, аби віднайти у цьому житті сенс. Але в пісні є й мелодія. Це кохання, це жінка – витончена, вірна, пристрасна… Ерве Жонкура, що половину життя мріяв про недосяжну японську красуню, тиха музика кохання завжди огортала, як невагомий шовк, дарувала прохолоду в спеку і зігрівала в холодній самотності.
– Какая-то странная боль.
Тихо.
– Так умирают от тоски по тому, чего не испытают никогда.
Ведь это так трудно – устоять перед искушением вернуться, не правда ли?
... жизнь иногда поворачивается к тебе таким боком, что и сказать то больше нечего.
На то была какая-то причина, только уже не помню какая. Вечно эти причины забываются.
Он из тех, кому по душе созерцать собственную жизнь и кто не приемлет всякий соблазн участвовать в ней. Замечено, что такие люди наблюдают за своей судьбой примерно так, как большинство людей за дождливым днем.
Отзывы